Йдеш собі по вулиці і харишся на тему жахливих пластикових вивісок магазинів і пластикових
вікон замість добротної деревної столярки у сецесійній забудові. І добре ще, якщо це вивіска, буває ж і гірше - цілі коробки, прикручені до історичних фасадів. Всі ці "полунички", "продукти", "ремонти ноутбуків", "секондхенди"... Жизнь боль.
Щоправда є деякі зрушення в позитивний бік, якось намагаються всю цю бадзьганину впорядкувати і вже ось центр такий більш-менш терпимий, і навіть віддалені вулички стають схожі на Львів, а не на Шанхай... Прогрес поки що не доповз до кінцевої трамваю четвірки, наприклад, чи в район привокзального ринку. Але ж не все відразу.
Зрушення стають очевидними по поверненню до Львова з інших міст і містечок. Недавно була в Чернівцях... Нда, це канєшна жесть. Місто-базар. І страх як прикро, бо стільки насправді краси ховається за тим пластиком. Але і тут ще буде свято на вулицях, зуб даю шо буде!
Ну це був такий ліричний вступ. Насправді я хотіла написати про інше.
Скажіть, у вас також є така чарівна шухлядка десь на кухні чи в коридорі, куди запихаються всі пластикові кульки? В мене вона є, і в батьків моїх є, і в принципі, за моїми спостереженнями (obsevaciji - це, як не як, моє хобі;) такі шухлядки є чи не у кожній квартирі, ну принаймні в тих, яких я буваю. Йдете в магазин, один лимон - в кульочок, чотири помідори - в кульочок, два банани - в кульочок, на касі ще ваш пакет молока запхають в окремий кульочок, а якщо окрім продуктів ви купили, наприклад, мило - його за правилами на касі теж запакують в окремий кульочок. Приходите додому і всі ті кульочки - гоба, в чарівну шухлядку, тіпа щоби було всьо екологічно, використаєте ще раз, кажете ви собі, правда?
От так по часноку, часто їх використовуєте?
Знову ж таки, за моїми спостереженнями (і практикою) з тієї чарівної шухлядки мені вдається повторно використати ну відсотків 20, не більше, і то переважно таких грубших пакетів, і то доволі рідко. Переважно ж, коли шухлядка, будучи навіть чарівною, перестає вміщати цей пластиковий хлам, тоді раптом в один момент половина її вмісту мандрує у смітник. А далі ми знову починаємо колекціонувати нові пластикові пакети і пакетики, ну щоби було екологічно, щоби ще раз використати....
Є ще один нюанс. От йдете ви у Сільпо. Всьо, канєшна, по кульочках - лимон, помідорки, мандаринки. А потім їх треба зав'язати і приліпити таку наклейку зі штрихкодом. Часто вдома ці пакетики просто рвуться бо розв'язати їх важко, і ше та наклейка зіжмакує целофан. Тоді, звісно, кульочок для повторного використання не годиться і відразу викидається. Ну а шо ж дєлать, як ми вже знаємо - жизнь боль.
Я не можу сказати, що мій побут страшенно екологічний. Я ще не привчила себе сортувати сміття. А ще у мене постійно накопичуються тетрапаки від соків і йогуртів, які безмежно ліньки мити і відділяти в них картон від фольги і роздільно викидати куди треба. Ну це ще попереду, лінь вона, гадина, сидить в мені глибоко, але і її можна перебороти, поступово.
Але ці кульочки, вони мене, чесно, харять. Тому я взяла собі за правило різко зменшити контакт з ними. В сільпо коли беру лимон (зазвичай один) то клею наклейку прямо на нього і хай тільки попробують мені на касі його запхати в пакетик. Молоко стараюсь брати в тетрапаку (не в коробці, але і не в пластиковому пакеті), менше шансів що воно проллється і тому також можна протестувати на касі щоби його пхали в пакет. Мило і іншу побутову хімію пхаю в окреме відділення в наплічнику чи в окрему екоторбу. З великими маркетами поки що трохи важко. Але наприклад всі ближні магазинчики, в які я заходжу щодня, загалом вже знають, що для мене кульки - це табу, ну за дуже рідкісними винятками.
Спочатку було напряжно, бо продавщиці вони за звичкою абсолютно все одягають в ці кульочки, навіть пачку макаронів (зачем???). Але поволі, поволі... І вже мені овочі важать окремо і складають в один кульочок (якщо в мене немає екоторби), ну бо ж не покусаються помідори, перець і огірки, правда ж? Я одного разу так і сказала жіночці за прилавком і вона погодилась.
А декілька днів тому в моєму улюбленому магазинчику (званому на районі "білою будкою") переді мною в черзі було три жіночки і продавщиця їм популярно пояснювала чому вона перекладає помідори до одного кулька з огірками - не тому, що їй шкода кулька, а тому що це не екологічно. Я канєшна, прифігіла, так по доброму. А потім моя черга підходить і мене ця ж сама продавщиця питає - "маєте свою екоторбу? давайте я вам все спакую!" Вау!
Слово "екоторба" в лексиконі продавщиці на районі і просвітницька кампанія на тему пластикових кульочків - це, безумовно, прогрес, європа і просто пріятна.
Тому, таваріщі, ви не стісняйтесь! Постійте собі, поговоріть з вашими продавщицями про те, про се (от мене наприклад недавно одна питала, що в мене за духи, бо кожного разу як приходжу, то так гарно в магазині потім пахне! відчула себе освіжувачем для туалету, але то такоє, ну гарно ж все одно:)! А поміж розмовами про духи, ціни і черги на кордоні запитайте так між іншим чи не було ідеї дарувати в магазині постійним покупцям (ну це варіант для районних "білих будок", не для Сільпо, там має бути щось інше) "екоторби" і потім кожного разу перепитувати чи вона в покупця зі собою, бо магазинчик сповідує політику відповідальної екологічної торгівлі!
Я от думаю, що треба це діло далі продвігати в інших магазинчиках поруч з домом, воно ж нічого не коштує, а ефект з часом може бути доволі значний. Не у світовому масштабі звісно, і навіть не в національному, а тільки в такому районному, що, погодьтесь, не маловажно, ми ж за децентралізацію як не як ;)!
