жінка плаче про...

пусті сторінки на поталу молі,

розкидані груші в кімнаті долі.

і книга Мішлє нечитана досі

зігнулися стержні, хитнулися осі.

балада про яблуко

 

тріпоче на вітрі надірване серце

надкушене кимось 

немов би то яблуко.

і знову думки як спустіле відерце

наповніть, наповніть! -

та якось нема кому.

коротка історія про кришталеву свіжість

Давно-давно, коли здавалось, що 3 місяці - це вічність, 50 копійок - багатство, а село влітку -

це рай... Так от в ті давні і дивні часи жила собі я і мені було 7 років. Приблизно стільки ж було моїм друзям - чотирьом пацанам, шибайголовам і лабухам. Ми мали чітку регламентацію стосунків - один день бавимося "війни", на наступний - в "дочькі-матєрі" кукурудзяними ляльками; сьогодні збираємо печериці мені, а завтра - всім іншим і так далі.

Як і кожна дитяча банда, яка себе поважає, мали ми штаб - збите з дошок "нєчто" на старій трухлявій вербі і страшно ним гордилися. В штабі кожен мав своє місце, а в команді - своє псевдо, взяте з якогось популярного тоді мультфільму а-ля Трансформери.

Разом ми той штаб будували, разом його вдосконалювали, разом прибирали і разом там сиділи. 

Одного ранку я прокинулась з геніальною ідеєю як зробити так, щоби в нашому штабі було не просто зручно, гарно і круто, а ще й свіжо. В результаті з дому дивним чином зникли всі запаси зубної пасти і пензлик для фарбування стін. Горда за свою ідею і перестрашена трохи своїм вчинком вилізла я на вербу і зайнялась господаркою - скурпульозно і методично намащувала блендаметом кожну гілку дерева, погода була як ніколи вдала - сонячно і вітряно, і я відчувала себе в середині жувальної гумки - вся така свіжа і м'ятна... 

Але щастя дитяче довго не триває, це ще Шевченко підмітив - та не довго сонце гріло. Прийшли мої друзі, залізли на вербу, дещо збентежені обновкою, щоправда мені нічого не сказали (не посміли, ггг). 

І почався дощ. 

І було свіжо, біло, трохи липко і ще ой як соромно. Саме відтоді я почала притлумлювати в собі своє блондинське начало і красти зубну пасту лише в тому випадку, коли я точно знаю прогноз погоди на найближчий тиждень.

п.с. через день процедуру було повторено, зубна паста зникла з мого дому і з ще трьох, так як і пензлики для фарбування стін. І було свіжо.

Чи вдасться колись...

Чи вдасться колись

перебрести

Косою піску

Кригу крихку

І у темній воді

навпомацки

колами володіти

відцентричними 

і незвичними

ночами берегів,

пророчими 
криками чайок.

і ластівок зграйок

боятися

як чужої рибини.

на дві половини

повню ділити

посріблену дідовою косою

і пріснОю росою.

Чи вдасться нам стріти

В туманах ранкових

Кущик ожини

І пару горлиць

З сусідніх околиць,

Завести розмову

Про вчорашню

Незрілу яблуню,

Що сьогодні нестигло 

колише гіллЯми

На літніх вітрах.

Чи багато зустрінемо

цвіркунів

Серед мокрих

Розрослих бур’янів,

Чи розкажуть вони

Про віяння нОві

В музичній моді

Цих з дитинства знайомих

Полів?

Зніяковів ти,

Я бачу,

твої щоки червоні

І очі от-от готові

Сказати щось гарне

Про мою нову глиняну пташку

Чи може оту непомітну ромашку….

В кожному разі твоїх слів буде досить

Щоб довершити чар

Цих полів і цих хмар

Цвіркунів і роси,

І з довершеної краси

Тільки словом одним

Закрутити життя

На світанку дня

Де кола води, де трава

І де я.

Chicken Feathers

"сьогодні" лилось цівкою вина
черпало ранок з "вчора" дна
вона
одна
сиділа просто неба

лічила два по черзі дні
і танув сніг в гарячім сні
в тобі
пробі
нема того що треба

для третього палкого "так"
і може це прозорий знак
проте навзнак
отак
лягло те небо

на землю мокру від дощу
я з рук землі не відпущу
з твого плащу
найкраще
маю небо.

меланхолія

звисає фіранка холодним півмісяцем
майже
затягнуте небо весняними думами
звикло
вляглися бруньки на зручні сіруваті
гілляччя
птахів зворохобило вітром чужим
і стихло
роз'ятрене серденько знову шукає
змоги
пірнути у кратер глибокий неповного
місяця
і лаву посріблену пити допоки
знову
не зійде осіннє бабине літо
залите
твоїми парфумами з трав і кори
ясена
твоїми очима із двох уцілілих
ягідок
книжками-піснями забудеться все
проказане
крізь три пори року розталий болотяний
паводок.