життя - то така велика закруцька. Вона закручується, закручується, ті криві лінії перетинаються, переплітаються і вже не знати де вчора, а де сьогодні, де твоя закруцька, а де чужа. навколо різні люди, з різних міст, країн, будинків, з різними очима, мовами, ідеями. часом ці різні люди вплітаються своїми лініями в твій клубок і він стає ще більш заклубочений, ще більш закручений, тугий, в ньому робиться тепло, як в грубому в'язаному светрі небесно-голубого кольору якогось першого холодного осіннього вечора. щось любити, а щось ні, слухати одне або інше, щось бачити, а щось пропустити. байдуже. бо коли в клубку є різні люди і їм всім тепло, то ніхто ніколи нічого не пропустить, бо інші знатимуть це замість нього разом з ним.