Чи вдасться колись...

Чи вдасться колись

перебрести

Косою піску

Кригу крихку

І у темній воді

навпомацки

колами володіти

відцентричними 

і незвичними

ночами берегів,

пророчими 
криками чайок.

і ластівок зграйок

боятися

як чужої рибини.

на дві половини

повню ділити

посріблену дідовою косою

і пріснОю росою.

Чи вдасться нам стріти

В туманах ранкових

Кущик ожини

І пару горлиць

З сусідніх околиць,

Завести розмову

Про вчорашню

Незрілу яблуню,

Що сьогодні нестигло 

колише гіллЯми

На літніх вітрах.

Чи багато зустрінемо

цвіркунів

Серед мокрих

Розрослих бур’янів,

Чи розкажуть вони

Про віяння нОві

В музичній моді

Цих з дитинства знайомих

Полів?

Зніяковів ти,

Я бачу,

твої щоки червоні

І очі от-от готові

Сказати щось гарне

Про мою нову глиняну пташку

Чи може оту непомітну ромашку….

В кожному разі твоїх слів буде досить

Щоб довершити чар

Цих полів і цих хмар

Цвіркунів і роси,

І з довершеної краси

Тільки словом одним

Закрутити життя

На світанку дня

Де кола води, де трава

І де я.