без повітря

я можу не дихати сорок дев'ять секунд
рівно стільки триває
паралельне життя
що належить мені,
у якій вже немає повітря,
є лишЕ почуття.

я можу не кліпати тринадцять секунд
і тоді мої очі наповнює пил
паралельних зірок
з потойбічних небес
я не бачу нічого
крім сепії сонячних плес.

я можу стояти годину на правій нозі
уявляти себе журавлем
в березневім гнізді
в мене крила зійдуть як весняна трава
сорок дев'ять секунд і я знову
як було - жива.