площа музейна

сходи кам'яні діляться теплом,
що його увібрали в столітнє тіло
полущеними устами
з рук самого сонця

я сиджу у своїх
щойно обрізаних
помаранчевих лляних шортах
і чекаю невідомо на що

може на ще один подув вітру
що так гарно бавиться волоссям
кожної жінки, яку зустрічає на своєму шляху,
не залежно від віку, одягу, привабливості
він знає що кожна варто того вже тому
що вона є

може на дивну зустріч з бабусею,
що скільки себе памятаю
просить тут милостиню

може на ненароком
кинуту на вітер
усмішку старенького мандрівника
з Британії

кінець медового липня
і ось пролетіло завчасу посивіле
бабине літо

в куточку колишеться
запилючене павутиння
що чекає на свою
сонну необережну мушку

навпроти столик  в хінкальні
віддано чекає на свого гостя
за сусіднім же
гість чекає на свої хінкалі

докиньте мені естрагону
тоді і я з пряним запахом
чекатиму на свого Ґодо
знаючи навіть що
не діждуся ніколи