Бог:
пиво о 8:30 ранку, 20-сантиметровий бургер, баварська ковбаска. сидить собі і стоїчним поглядом впивається в перехожих жінок, які впевнено і цілеспрямовано простукують каблуками бруківку на Галицькій - вони такі холодні і замислені вранці, зовсім не такі як вчора ввечері, він добре знає.
god was drunk when he made me - доноситься з фастфуду навпроти - там сидить густобровий Джім Вайт з вегетеріанською лапшою і намагається триматись зухвало і зверхньо як Том Вейтс, проте для Томової зверхності у нього не достатньо видовжене лице... аnd that's why I'm so crazy - доспівує Джім і той що з пивом знаюче і щиро усміхається, наче це про нього. лиш не розбереш - він той, кого робили, чи той, хто робив. зараз я більше вірю в друге.
Трава:
вже й літо хилиться до осені і запах жовтого листя, що сиплеться з хворих каштанів вечорами тісно сплітається з цигарковим димом... ще з місяць і кожен відчує потребу носити в торбі парасолю і щось на довгий рукав - так безпечніше перед лицем непередбачуваних вереснів.
трави ще поки в зелених соках, готові прийняти кожен тандем кохання і пристрасті, готові бути третіми у таємних вечірніх цілунках. і їм якось байдуже, що їх не помітять, не оцінять всієї завзятості, з якою вони віддають своє тепло, набуте за дня.
Капелюшниця:
чорнява дама, бутік Шапо, снує вітринні композиції з шовкових хустинок. і заки ще немає жодної відвідувачки, бо хто ж купує капелюшки о 9 ранку, капелюшниця сама переміряє розлогі солом'яні парасольки. і знову фастфуд промовляє голосом Джіма - babe why don't you cry? а чого їй, власне, плакати? ще щонайменше годину всі капелюшки належатимуть її чорнявій голівці і хто зна, чи не належатимуть їй навіть після того як їх хтось придбає.
Церква:
A Bar Is Just A Church Where They Serve Beer - кричить Джім навздогін двом молодим монахиням якогось католицького ордену, бо підперезані вони яскравими фіолетовими шнурками. А ті не ніяковіють, натомість достоту як той з пивом знаюче і щиро усміхаються - що ж вони знають про церкву і пиво?
Едвард Шарп:
червоні конверси, біла майка, волосся гніздом - отак пройшовся повз український Едвард Шарп, нічим не поступається він у погляді своєму американському колезі-месії. тягне за собою важкий пряний аромат чоловічих парфумів і суміші добротних тютюнів. пальцями вистукує якийсь ритм - I love my god, god made love... і знову той з пивом усміхається і я вже майже впевнена в тому, хто він.
пиво о 8:30 ранку, 20-сантиметровий бургер, баварська ковбаска. сидить собі і стоїчним поглядом впивається в перехожих жінок, які впевнено і цілеспрямовано простукують каблуками бруківку на Галицькій - вони такі холодні і замислені вранці, зовсім не такі як вчора ввечері, він добре знає.
god was drunk when he made me - доноситься з фастфуду навпроти - там сидить густобровий Джім Вайт з вегетеріанською лапшою і намагається триматись зухвало і зверхньо як Том Вейтс, проте для Томової зверхності у нього не достатньо видовжене лице... аnd that's why I'm so crazy - доспівує Джім і той що з пивом знаюче і щиро усміхається, наче це про нього. лиш не розбереш - він той, кого робили, чи той, хто робив. зараз я більше вірю в друге.
Трава:
вже й літо хилиться до осені і запах жовтого листя, що сиплеться з хворих каштанів вечорами тісно сплітається з цигарковим димом... ще з місяць і кожен відчує потребу носити в торбі парасолю і щось на довгий рукав - так безпечніше перед лицем непередбачуваних вереснів.
трави ще поки в зелених соках, готові прийняти кожен тандем кохання і пристрасті, готові бути третіми у таємних вечірніх цілунках. і їм якось байдуже, що їх не помітять, не оцінять всієї завзятості, з якою вони віддають своє тепло, набуте за дня.
Капелюшниця:
чорнява дама, бутік Шапо, снує вітринні композиції з шовкових хустинок. і заки ще немає жодної відвідувачки, бо хто ж купує капелюшки о 9 ранку, капелюшниця сама переміряє розлогі солом'яні парасольки. і знову фастфуд промовляє голосом Джіма - babe why don't you cry? а чого їй, власне, плакати? ще щонайменше годину всі капелюшки належатимуть її чорнявій голівці і хто зна, чи не належатимуть їй навіть після того як їх хтось придбає.
Церква:
A Bar Is Just A Church Where They Serve Beer - кричить Джім навздогін двом молодим монахиням якогось католицького ордену, бо підперезані вони яскравими фіолетовими шнурками. А ті не ніяковіють, натомість достоту як той з пивом знаюче і щиро усміхаються - що ж вони знають про церкву і пиво?
Едвард Шарп:
червоні конверси, біла майка, волосся гніздом - отак пройшовся повз український Едвард Шарп, нічим не поступається він у погляді своєму американському колезі-месії. тягне за собою важкий пряний аромат чоловічих парфумів і суміші добротних тютюнів. пальцями вистукує якийсь ритм - I love my god, god made love... і знову той з пивом усміхається і я вже майже впевнена в тому, хто він.
Полковник:
на лавці сидить підстаркуватий чоловік і чогось чекає чи когось чекає. 10, 20, 30 хвилин... достоту як маркесівський полковник - засмаглий, спокійний, спокійний, готовий до всього і водночас сповнений дитячої надії. за пів години підходить до нього ділова жіночка, років на 10 молодша за нього, і з синьої сумки з надписом "пошта" витягує конверт, простягає полковникові і йде собі далі. цікаво що в тому конверті - пенсія, лист від сина чи привітання з ювілеєм від родичів з Росії?
Дім:
стає гаряче. і перехожих побільшало на стільки, що вже й не встигаєш заглянути кожному у вічі і прочитати якусь особливу ранкову думку. повільно розвіявся ранок і місто одягнуло свою гнучку маску звичайного робочого дня, де кожен другий йдучи веде телефонну розмову, а кожен четвертий шукає з планшетом Wi-Fi. голос Джіма давно згубився серед галасу тих телефонних розмов. а той, що з пивом вже майже не схожий на знаючого творця, а всього лиш на сірого п'яничку з четвертим пивом о 10 ранку. Час додому.
Немає коментарів:
Дописати коментар