Жінки, човни і птаство. От що мені асоціюється з гармонією і тривогою, з сонцем і грозою, з красою і ... красою.
Бо просто жінки - вони як човни - хитаються на хвилях життя, так спроквола, так лагідно навіть в найбуремніший час так по-котячому хитро.
А човни, вони як птаство, тільки птаство має небесну голубінь, а човни - водяну, човни це і є птахи, тільки навпаки.
Бо жінки як птаство - щебетливі, чарівливі і надокучливі. Можуть солодко заколисати перед сном, або ж різко розбудити понад ранок.
Мені хочеться іноді бути жінкою, човном і птаством водночас, стати квінтесенцією того, що чарує і відштовхує, що вперте і несміливе, що лагідне і непередбачуване...
Але так як я жінка, то ні човном ні птаством мені не стати, можу бути тільки "Як" вони. Але може це й на добре. Бо жінка з мене така собі, ну як всі інші, нічого особливого, а вже який би з мене човен був, то краще певно і не уявляти.
Немає коментарів:
Дописати коментар