і ти мені пробач моє писання,
мрійливі вічності, сумне мовчання,
всі Образи, усі тонкі зізнання...
усе пробач,
і прошу дуже,
з собою забери, мій любий друже,
оцю крихку облатку мою,
візьми її прісну з собою...
куди б ти не пішов,
кого б ти не знайшов
в ній моє слово, ум, душа і кров.
chef d'œuvre…
ВідповістиВидалитиДякую.
ВидалитиІноді я думаю, що від нас насправді мало що залежить, тобто що заслуга людини в творчості - маленька, а найважливішу роль грає просто збіг обставин - ситуація, яка породжує сильні відчуття, які через конкретне серце, голову і руки просто знаходять спосіб вирватись на зовні і почати жити власним життям. А ми - просто інструменти, не більше.