люблю щоразу бачити привітного і усміхненого власника.
люблю ірландський морквяний кекс
з кремом маскарпоне,
босанову,
жовтуваті стіни
і дубовий прилавок.
люблю, що там на поличці лежать
"Смаки раю" Шивельбуша і що хтось колись вкрав всі мої закладки з цієї книжки.
люблю кандизований імбир і марокканську м'яту.
люблю людей, які люблять там бувати.
люблю, що в цій колоніальній атмосфері поруч з книгами про вишукані чаї, каву, вина... й інші "буржуазні принади", на столику є місце для "Критики політичної".
люблю знати те, чого я там не люблю - наприклад чай з лакрицею.
люблю говорити "мені як завжди" і що там розуміють про що я.
люблю знати те, чого я там не люблю - наприклад чай з лакрицею.
люблю говорити "мені як завжди" і що там розуміють про що я.
люблю відчувати різницю між цим місцем і двома сусідніми.
люблю, що іноді там можна декілька годин сидіти сам на сам з офіціанткою.
місце де можна побути самому.
місце де можна побути з кимось.
маленьке місце з великою душею.
от-от… а ще шляхетний вечірній фінішінґ для цих принад — кальвадос і ґраппа. хоч не колоніальні зваби, але теж смаки раю
ВідповістиВидалити