пальцем торкатимусь імені твоготихо розгублено ледве свідомо
тільки не йди.
поміж сторінок засну ненароком
стану твоїм запізнілим пророком
щастя й біди.
не зупинятимусь навіть попити
буду твоїми найменнями жити
тут і тепер
солодом лакричним скроплю дороги
кину вельветові стрічки під ноги
в холод озер.
ти не лякайся моєї присутності
я не скалічу глибокої сутності
твоїх очей
віриш, не легко знайти буде в світі
стільки загублених в яблучнім цвіті
слів і речей
Немає коментарів:
Дописати коментар