А.О.
очі купаються в морі зеленому крон дерев
ті поволі старіють бурими плямами осені
давай ні про що не думати, а вже як підем
хай залишиться запах канапок і трохи зношені
дві на горі оселені дрібки душ
в чомусь поріднені, в чомусь, звичайно ж, відчужені
якось повернемось знову і раптом знайдем
дім на горі і ті дрібки душ притрушені
травою сухою і теплим жовтим піском
щойно прокинутим сонцем і чистим повітрям
замість рук в них гілки, що так плавно воску куском
нам вимальовують межі нового міжсвіття.
Немає коментарів:
Дописати коментар