Сьомий день

солодкі півники сінним відтінком сміються в осінньому світлі недільного свята
поспіхом тануть сливовим соком в ротику світловолосого хлопчика з сіл сусідніх
і ніде стати
в церкві столітній, з соснових дощок збитій, ладаном сонно наповненій, сонячним світлом спроквола освітленій.
соняхи чорними сонцями снять при паркані свої присохлі сни осінні
на піднебінні
ще солодіє півника смак, а в очах посоловіло від айстр різноцвіття сипкого
он-де старі при церковній стіні вже години дві як стоять і сумують своїми молитвами
дикі оси ще не поснули при теплій осені на вході в дзвіницю дзвенять свою тиху осину Осанну
навсібіч розсипались маку сиволиці коралі,
і волосся дідів сивочолих тріпотить як листочки осики
се іде сьомий день, наступає вмитими стопами на землю суху
на чубку смерічки вітер видримбує стиха
і все тут святе і все тут світле при осінньому святі
в останній сьомий день.