...

так тихо літо відлетіло, відцілувалось, відболіло,
і жовта осінь ще неспіло спішить, щоб все побагровіло...

і шалик чорний в сіру смужку
нову в житті відкриє дужку
ще б чаю у зелену кружку (пардон, в горня),
грушеву сушку
хтось сушить на балконі
коні
стоять у полі,
на іконі
також побагровілі
тіні
як на зосІннілій стінІ
і ні
я не боюсь
її,
я тільки хочу як в кіні
щоб десь нашпорталось мені
п'янке глибоке...не вино
а лиш малесеньке "воно"
на тиждень-два,
ну хай на три
щоб були айстри і вітри
там на горі
і знову ні
не треба книг, кафе, шумні...
лиш те малесеньке "воно"
хай би мене підстерегло
при поосіннілій стіні
при збагровілому вікні
чи хай би навіть вже й в кіні
щоб просто
трапилось мені.