слізьми дощовими
словами чужими
моїми думками
вогкими руками
лице закривають
від суму і сорому
крила ламаючи
чорному ворону
вони все ж не винні
що наші невпинні
серця так вагались
на атоми рвались
коли ми щосили
зорі гасили
руками торкались
очима кохались
Немає коментарів:
Дописати коментар