Ось іде він. - дерев'яного коня свого - залишив в гущавині лісу. - а сачок для метеликів - служить йому лиш опорою. - і його не хвилює - усе божевілля палітри - ані останнього літнього дня, - ані останньої літньої ночі. - він байдужий до того, - що кожному з нас до вподоби, - він не бачить облич, - він не чує мого нарікання. - не читає ні прози ні віршів, - не дивитись в дзеркало. - вІн навіть цілі своєї не має.
а тільки дві стрілки - мала і велика, - що для нього як сестри, батьки і як друзі. - в них він може знайти - втіху жінки, - ласку матері, - припис лікаря. - і не спиняючи ходи відсвяткувати свій день народження. - день народження того, хто є днем народження нашим.
Немає коментарів:
Дописати коментар