ця музика така, що тільки ти і я

Ця музика така,  що дерева аплодують пожовклим листям, а сонце тулиться ближче до землі білою повітряною кулькою, що її можна за нитку зловити і ще на п'ять хвилин зробити собі солодке серпневе літо серед осені.

Ця музика така, що сіра кам'яна стіна будинку навпроти стає ідеальним полотном для проектування найвідомішого в світі театру дерев'яних тіней.

Ця музика така, що тільки б лежати поруч з тобою і разом рахувати чорних і білих овець, які стрибають через пліт, намагаючись нас приспати. І не варто пручатись, бо ця музика така, що тільки наші спільні сни будуть найкращим для неї солом.

Ми прокинемось поруч і вона буде з нами кавовою парою, дрібкою ранкових цілунків і секундним блиском в очах, який вартий тисяч світлових шоу, мільйонів вуличних ліхтарів і, зрештою, мільярдів жарівок.

Ця музика така, що тільки ти і я її чуємо, 

тільки ти і я її бачимо, 

тільки ти і я,

тільки її, 

бо вона така...