Яке прекрасне фото! Шептицький тут як гора, такий великий і величний, водночас якийсь дуже близький. А Вільгельм ще такий хлопчик, зовсім юний, відсторонений і нахабний. І Дивне було це ХХ століття, дивні зустрічі дивних людей з дивними поглядами і мріями. Що б вони сказали про наше "сьогодні"? Хто зна... Однак відчуваю до них невимовну симпатію, яка абстрагована від їхніх поглядів і дій, а просто як до дивних людей ХХ століття, яких важко зрозуміти, але про яких хочеться думати.
Немає коментарів:
Дописати коментар