на Миколая

Мамі, татові, мамі, татові,
Олі, Ромкові, Тані, Тарасові, Любкові,
Оксанці, Маркіянові, Андрієві
На Миколая

Найкраще мені тут цього вечора сидіти і слухати щось таке як «Із янголом на плечі» Чубая чи «Хтось із дитям удвох» Бурмаки. Слухати і думати про те як на Єфремова в кухні Біляха сидить на пічці або на витяжці і спостерігає за дивним подарунковим дійством, кольоровими паперами, шурхотом цукеркових папірців, за тканинними янголами. А в той час на Маринецькій всі ще лише чекають, бо тут Миколай приходить вночі. Всі тут вже наче дорослі, але все одно, чемно лягають спати і чекають ранку і від тої дорослості анітрохи диво не применшується. І я знаю що скоріш за все комусь згадаються вечори перед Миколаєм на Франка – ми часом бавилися в свічадійвське «меморі» «Вертеп», а ще співали пісні про Миколая, які нас з Олькою на Кукурічках навчили…

О, а в Любка перший Миколай! І майже перший рочок! Скоро так!

Одним словом, на Україні, у Львові, на Єфремова і на Маринецькій, як і на багатьох інших, зараз буде диво. Це не метафора, не просто формальність. Це справжнє диво і ніхто ніколи не переконає мене в протилежному!

Тому гарного вам свята, кольорового Миколая, білого снігу і щоби було так тепло-тепло як Білясі на пічці!